30.12.2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень з’явився повний текст Постанови палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судуу справі № 754/12116/18

У цьому судовому рішенні Верховний суд прийшов до висновку, що договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, незважаючи на його назву, за своєю правовою природою є договором факторингу з огляду на те, що за цим договором банком відступлено грошову вимогу в обмін на грошові кошти, у зв`язку з чим новий кредитор , у свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Отже, з укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця – банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, який не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, адже для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор – банк або інша фінансова установа.

Фізичні особи не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які можуть надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Крім того, нормами статті 1054 ЦК України чітко визначено суб`єктний склад сторін у кредитних зобов`язаннях, а саме кредитором у кредитних зобов`язаннях може бути лише банк або інша фінансова установа, тому права кредитора за кредитним договором можуть бути відступлені виключно банківській чи іншій фінансовій установі.

При цьому, Верховний суд вважав помилковим висновок про те, що оскільки договори відступлення права вимоги укладені на стадії ліквідації банку, то на спірні правовідносини поширюється Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, а договори відступлення прав вимоги не мають ознак факторингу, натомість вони є оплатними правочинами щодо заміни кредитора у зобов`язанні, а не договорами про надання банківської послуги, тому відсутні підстави визнавати недійсними оспорювані договори.

Такі правові позиції чітко вказують на те, що право вимоги за кредитним договорами може бути передано тільки фінансовій установі, що має ліцензію на надання послуг факторингу.

Це ж правило застосовується і до процедури продажу активів неплатоспроможних банків, де фактично до купівлі активів може допущений будь-хто крім позичальника, поручителя чи іпотекодавця.

З урахуванням вищевказаної судової практики рекомендуємо користуватися послугами факторингу з метою викупу активів неплатоспроможних банків.

 

Посилання на повний текст постанови
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93879748

Тільки факторинг. Верховний суд сформулював правову позицію щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами, які реалізуються в ході ліквідації неплатоспроможного банку.

Leave a Reply

Your email address will not be published.